Класифікація виробів із пластмас

Виходячи з їх властивостей після нагрівання

Термореактивні пластики: ці пластики характеризуються затвердінням у кінцевій формі за певної температури та часу або після додавання затверджувача.

Пластмаси, що відверджуються, є твердими, нерозчинними в будь-якому розчиннику та не можуть знову розм’якшитися нагріванням. Надмірне нагрівання призведе до їх розкладання.

Термопластичні пластики: ці пластики розм’якшуються при нагріванні та твердіють при охолодженні. Під час обробки вони, як правило, зазнають лише фізичних змін, зберігаючи свої хімічні властивості.

За заявкою

Пластмаси-загального призначення: ці пластмаси характеризуються великим обсягом виробництва, широким застосуванням і низькою ціною. На них припадає приблизно 80% загального виробництва пластику. Основні різновиди включають: поліетилен, полівінілхлорид, поліпропілен, полістирол, фенольні та амінопластики тощо.

Інженерні пластики: зазвичай це пластики, які можна використовувати як конструкційні матеріали в інженерних технологіях. Важливими характеристиками цих пластмас є висока механічна міцність, висока стійкість до хімічної корозії та стійкість до високих температур, що дозволяє їм замінювати метали або використовувати для інших спеціальних цілей. Основні різновиди включають: поліамід, полікарбонат, поліоксиметилен, полісульфон, АБС, поліфеніленовий ефір, фторопласт тощо.

Класифікація за горючістю

Легкозаймисті пластики: ці пластики інтенсивно горять під дією відкритого вогню, і їх важко загасити. Приклади включають нітроцелюлозний пластик. Ці пластики класифікуються як небезпечні матеріали.

Горючі пластики: ці пластики не-самозагасають під дією відкритого вогню, але горять відносно швидко. Приклади включають поліетилен і поліпропілен.

Вогнестійкі-пластики: ці пластики можуть горіти у сильному відкритому вогні, але швидко згасають, коли полум’я прибирають. Приклади включають фенольні пластики, пластики з ацетату целюлози та пластики з полівінілхлориду.